Eng Ru
Отправить письмо

Цікаві факти. Сонце це


Що таке сонце?

Що таке сонце? Сонце - це насамперед зірка. Є центром сонячної системи. Всі інші елементи сонячної системи - планети, супутники, астероїди, метеорити і комети. Якщо скласти всі тіла сонячної системи в одне тіло, то маса самого сонця складе 98,8% від усієї купи. Саме випромінювання Сонця підтримує життя на наше планеті, саме Сонце створює клімат. Сонце складається в основному з водню і гелію. Всі зірки за значимістю, величині і рівню світимості поділяються на категорії, притому Сонце відноситься до жовтих карликам. Сонце світло білим світлом, але через те, що атмосфера розсіює деякі промені, то сонячне світло доходить до поверхні планети трохи жовтуватим. Випромінювання Сонця - це основний вид енергії, завдяки якій на нашій планеті триває життя. Потужність енергії, випромінюваної сонцем, визначається такою величиною, як сонячної постійної. Сонячна постійна - це величина енергії, яка досягається на одиницю площі Землі за певний час. На відстані в радіус обертання землі (астрономічна одиниця) це величина одно 1370Вт \ м2 Поки проходить вся енергія через атмосферу, вона витрачатися, і до самої поверхні доходить тільки 1000Вт \ м2. Саме ця енергія використовується природою і нами в своїх інтересах. Рослини проводять фотосинтез, збагачуючи повітря киснем і знижуючи кількість вуглекислого газу. Люде ж можуть отримувати електричну енергію шляхом сонячних батарей. Крім світла до нас приходить ультрафіолетове випромінювання, яке надає бактеріологічне дію, також завдяки йому у нас на тілі з'являється загар. Крім цього, сонячна енергія стимулює організм до виробництва вітаміну D. Однак озоновий шар сильно зменшує кількість ультрафіолету, притому він сам змінюється з широтою. За Сонцем спостерігають протягом всього розвитку людства, і часом Сонце зараховували до божества або чому то такому релігійному . Куль Сонця був і у інків, був він і у астеков.

Може здатися дивним, те, що відповісти, що таке сонце можна по-різному. Чому? Та тому що цей термін має значення, до яких ми не звикли. Адже кожному з нас на питання, що таке сонце, відповідь очевидна. Сонце це найбільша зірка, яка є єдиною і центральною в сонячній системі. Все обертається навколо сонця: і планети, і супутники, астероїди, комети і т.д.

Сонце це джерело життя на землі. Адже сонце випромінює енергію, необхідну для існування життя на планеті Земля. Вважається, що Сонце отримало свій початок завдяки останкам зірок. Вік Сонця - 4,5 млрд. Років. Існує твердження, що така зірка як Сонце може проіснувати приблизно близько десяти млрд. Років. Значить, Сонце в даний момент знаходиться в середині свого життя. Те, що Сонце має велике значення для земного життя, люди помітили ще в давнину. Тоді цю зірку світла і тепла шанували як божество і поклоняємося їй. Єгиптяни, інки, ацтеки - в релігіях цих народів Сонце займало основне місце. Стародавні народи споруджували навіть пам'ятники, присвячені Сонцю. Перші більш менш адекватні висловлювання з приводу Сонця висловив Анаксагор (грецький філософ). Він спростував всі міфічні висловлювання, і припустив, що Сонце це куля, яка розпечений. За це він був заарештований, але згодом помилуваний.

Може здатися дивним, те, що відповісти, що таке сонце можна по-різному. Чому? Та тому що цей термін має значення, до яких ми не звикли. Адже кожному з нас на питання, що таке сонце, відповідь очевидна. Сонце це найбільша зірка, яка є єдиною і центральною в сонячній системі. Все обертається навколо сонця: і планети, і супутники, астероїди, комети і т.д. Сонце це джерело життя на землі. Адже сонце випромінює енергію, необхідну для існування життя на планеті Земля. Вважається, що Сонце отримало свій початок завдяки останкам зірок. Вік Сонця - 4,5 млрд. Років. Існує твердження, що така зірка як Сонце може проіснувати приблизно близько десяти млрд. Років. Значить, Сонце в даний момент знаходиться в середині свого життя. Те, що Сонце має велике значення для земного життя, люди помітили ще в давнину. Тоді цю зірку світла і тепла шанували як божество і поклоняємося їй. Єгиптяни, інки, ацтеки - в релігіях цих народів Сонце займало основне місце. Стародавні народи споруджували навіть пам'ятники, присвячені Сонцю. Перші більш менш адекватні висловлювання з приводу Сонця висловив Анаксагор (грецький філософ). Він спростував всі міфічні висловлювання, і припустив, що Сонце це куля, яка розпечений. За це він був заарештований, але згодом помилуваний.

olympica.com.ua

Що таке Сонце?

20.06.2015

Сонце – це зірка з діаметром 1400000 км, тобто в 109 разів більше, ніж діаметр Землі. Загальновідомо, що сонячне тепло і світло – джерела нашого життя.

Сонце – це найближча до Землі зірка. Вчені можуть досліджувати її, і це допомагає їм більше дізнатися про інші, більш віддалені зірки. Сонце знаходиться на відстані 150 млн. км (93 млн. миль) від Землі.

Сонячному світлу потрібно 8 хвилин, щоб дістатися до нас. Друга за близькостюю до нас зірка називається Проксіма Центавра, і її світло досягає Землі за 4,5 року.

Ми живемо в Сонячній системі. Сонячна система – це ім’я, дане сімейству з 9 планет і їх лун, що обертаються навколо Сонця, разом з кометами і астероїдами, які теж знаходяться на сонячній орбіті. Все в Сонячній системі знаходиться в русі, Місяця рухаються навколо своїх власних планет, кожна планета крутиться навколо своєї осі і також обертається навколо Сонця, а Сонце теж обертається. І все в Сонячній системі рухається по галактиці, в якій вона розташована. Багато вчених вважають, що Сонячна система утворилася близько 4600 млн. років тому. Сила тяжіння зібрала величезну хмару газів і пилу воєдино. Сонце сформувалося в середині, а планети виросли з куль газу навколо нього. Сонце – її центральна зірка. Вона настільки велика, що не вмістилася б навіть між Землею і Місяцем. А адже відстань між ними теж немаленька – 400 000 км!

Сонце набагато більше будь-якої планети Сонячної системи. Постарайтеся уявити його розміри: якби Земля була розміром з горошину, то Сонце було б великим, як футбольний м’яч.

Сонце – звичайна зірка, як мільйони інших в Чумацькому Шляху, але воно відіграє дуже важливу роль в нашій Сонячній системі. Сонце як величезна блискуча куля на небі, зроблена з водню і дає тепло, світло і енергію в міру згоряння. Без Сонця не було б життя на Землі. Від Сонця виходить величезна кількість тепла і світла (гази на поверхні Сонця досягають температури 6000 градусів за Цельсієм – 10 800 градусів за Фаренгейтом, а в центрі його – 15 млн.), але більшість його втрачається у відкритому космосі протягом тих 8 хвилин, які необхідні сонячному світлу, щоб досягти Землі.

І все-таки Сонце не найбільша з видимих ​​зірок. Підраховано, що діаметр надгіганта Бетельгейзе в 850 разів більше сонячного! Причому астрономи запевняють, що і ця зірка не найбільша! Зірки менше нашого Сонця називаються червоними карликами, а найменші зірки – це білі карлики.

« Що таке галактика? Що таке атол? »

moyaosvita.com.ua

Світ астрономії - Сонце

 

Положення Сонця в Галактиці

 

Сонце (лат. Sol) - зоря в Сонячній системі, за зоряною класифікацією жовтий карлик. Земля та сім інших планет обертаються навколо Сонця. Крім них навколо Сонця обертаються комети, астероїди, та інші дрібні об'єкти.

Сонце як зірка

Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 разів перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сонце — могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позначається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі.

Водночас Сонце — найближча до нас зірка, в якої, на відміну від усіх інших зірок, можна спостерігати диск і за допомогою телескопа вивчати на ньому дрібні деталі, розміром навіть до кількох сотень кілометрів. Це типова зоря, тому її вивчення допомагає зрозуміти природу зірок взагалі.

Видимий кутовий діаметр Сонця змінюється ненабагато через еліптичність орбіти Землі. В середньому він становить близько 32' або 1/107 радіана, тобто діаметр Сонця дорівнює 1/107 а.о., або приблизно 1 400 000 км.

Будова Сонця

Як і всі зорі, Сонце — розжарена газова куля. Хімічний склад, визначений з аналізу сонячного спектра: водень біля 90%, гелій 10%, інші елементи менше 0,1% (за числом атомів).

На Сонці речовина дуже іонізована, тобто атоми втратили свої зовнішні електрони й разом з ними стали вільними частинками іонізованого газу — плазми.

Середня густина сонячної речовини g « 1400 кг/м?. Це значення сумірне з густиною води і в тисячу раз більше від густини повітря біля поверхні Землі. Однак у зовнішніх шарах Сонця густина в мільйони разів менша, а в центрі — у 100 раз більша, ніж середня густина.

Точні обчислення, які враховують зростання густини й температури до центра, показують, що в центрі Сонця густина газу становить близько 1,5·105 кг/м?, тиск — близько 2·1018 Па, а температура — близько 15000 000 К.

При такій температурі ядра атомів водню (протони) мають дуже великі швидкості (сотні кілометрів за секунду) і можуть стикатися одне з одним, незважаючи на дію електростатичної сили відштовхування. Деякі зіткнення завершуються ядерними реакціями, в результаті яких з водню утворюється гелій і виділяється велика кількість тепла. Ці реакції є джерелом енергії Сонця на сучасному етапі його еволюції. Внаслідок цього кількість гелію в центральній частині світила поступово збільшується, а водню — зменшується.

Потік енергії, що виникає в надрах Сонця, передається в зовнішні шари й розподіляється на дедалі більшу площу. Внаслідок цього температура сонячних газів спадає з віддаленням від центра. Залежно від значення температури й характеру процесів, що нею визначаються, все Сонце можна умовно поділити на 4 частини:

внутрішня, центральна частина (ядро), де тиск і температура забезпечують перебіг ядерних реакцій; вона пролягає від центра на відстань приблизно 1/3 радіуса

"промениста" зона (відстань від 1/3 до 2/3 радіуса), в якій енергія передається назовні від шару до шару внаслідок послідовного поглинання і випромінювання квантів електромагнітної енергії;

конвективна зона — від верхньої частини «променистої» зони майже до самої видимої межі Сонця. Тут температура швидко зменшується з наближенням до видимої межі світила, внаслідок чого збільшується концентрація нейтральних атомів, променистий перенос сповільнюється і тепло передається за рахунок перемішування речовини (конвекція), подібне до кипіння рідини в посудині, яка підігрівається знизу;

атмосфера, що починається відразу за конвективною зоною і простягається далеко за межі видимого диска Сонця. Нижній шар атмосфери — фотосфера, тонкий шар газів, який ми сприймаємо як поверхню Сонця. Верхніх шарів атмосфери безпосередньо не видно через велику розрідженість, їх можна спостерігати або під час повних сонячних затемнень, або за допомогою спеціальних приладів.

Сонячна атмосфера й сонячна активність

Сонячну атмосферу також можна умовно поділити на кілька шарів.

Найглибший шар атмосфери, товщиною 200 — 300 км, називається фотосферою (сфера світла). З нього виходить майже вся та енергія Сонця, яка спостерігається у видимій частині спектра.

У фотосфері, як і в глибших шарах Сонця, температура знижується з віддаленням від центра, змінюючись приблизно від 8000 до 4000 К: зовнішні шари фотосфери дуже охолоджуються внаслідок випромінювання з них у міжпланетний простір.

На фотографіях фотосфери добре помітна її тонка структура у вигляді яскравих «зерняток» — гранул розміром у середньому близько 1000 км, розділених вузькими темними проміжками. Ця структура називається грануляцією. Вона є результатом руху газів, що відбувається в розміщеній під атмосферою конвективній зоні Сонця.

Зниженню температури в зовнішніх шарах фотосфери в спектрі видимого випромінювання Сонця, яке майже цілком виникає у фотосфері, відповідають темні лінії поглинання. Вони називаються фраунгоферовими на честь німецького оптика Й. Фраунгофера (1787—1826), який уперше в 1814 р. замалював кілька сотень таких ліній. З тієї самої причини (зниження температури від центра Сонця) сонячний диск ближче до краю здається темнішим.

У найвищих шарах фотосфери температура досягає близько 4000 К. При такій температурі й густині 103—104 кг/м? водень стає практично нейтральним. Іонізовано тільки близько 0,01 % атомів, які належать здебільшого металам. Однак вище в атмосфері температура, а разом з нею й іонізація знову починають підвищуватися, спочатку повільно, а потім дуже швидко. Частина сонячної атмосфери, в якій підвищується температура і послідовно іонізуються водень, гелій та інші елементи, називається хромосферою, її температура становить десятки й сотні тисяч кельвінів. У вигляді блискучої рожевої облямівки хромосферу видно навколо темного диска Місяця в нечасті моменти повних сонячних затемнень. Вище від хромосфери температура сонячних газів досягає 106 — 206 К і далі протягом багатьох радіусів Сонця майже не змінюється. Ця розріджена й гаряча оболонка називається сонячною короною. У вигляді променистого перлового сяйва її можна спостерігати під час повної фази затемнення Сонця, тоді вона являє собою надзвичайно гарне видовище. «Випаровуючись» у міжпланетний простір, газ корони утворює потік гарячої розрідженої плазми, що постійно тече від Сонця й називається сонячним вітром.

Найкраще хромосферу й корону спостерігати із супутників та орбітальних космічних станцій в ультрафіолетових і рентгенівських променях.

Часом у деяких ділянках фотосфери темні проміжки між гранулами збільшуються, утворюються невеликі круглі пори, деякі з них розвиваються у великі темні плями, оточені напівтінню, що складається з довгастих, радіальне витягнутих фотосферних гранул.

Спостерігаючи сонячні плями в телескоп, Галілей помітив, що вони переміщуються по видимому диску Сонця. На цій підставі він зробив висновок, що Сонце обертається навколо своєї осі. Кутова швидкість обертання світила зменшується від екватора до полюсів, точки на екваторі здійснюють повний оберт за 25 діб, а поблизу полюсів зоряний період обертання Сонця збільшується до 30 діб. Земля рухається по своїй орбіті в тому самому напрямі, в якому обертається Сонце. Тому відносно земного спостерігача період його обертання більший і пляма в центрі сонячного диска знову пройде через центральний меридіан Сонця через 27 діб.

Протуберанці - щільні конденсації щодо холодного (в порівнянні з сонячною короною) речовини, які піднімаються і утримуються над поверхнею Сонця магнітним полем.

Сонячна атмосфера постійно коливається. У ній поширюються як вертикальні, так і горизонтальні хвилі з довжинами в декілька тисяч кілометрів. Коливання носять резонансний характер і відбуваються з періодом близько 5 хвилин.

Але найцікавіше - реєстрація швидкості коливання сонячної поверхні. Ці швидкості дуже малі - десятки сантиметрів в секунду, але спектральними приладами(використовуючи ефект Доплера) вимірюється зміна швидкості в часі, а не саме значення швидкості. Вдалося побудувати залежність швидкості від глибини, що привело до уточнення внутрішньої будови Сонця.

 

 

 

Сонце. Корональний "дощ"...

 

Корональні викиди маси (англ. coronal mass ejection, скор. англ. CME) — викид речовини з сонячної корони.

 

 

Для створення цього відео було використано знімки, виконані обсерваторією Solar Dynamics Observatory, та додатково опрацьовані у графічному редакторі для підсилення візуальних особливостей. Загальна тривалість відео відповідає 24 годинам сонячної активності за 25 вересня 2011 року.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

 

 

Різні шари Сонця обертаються з різною швидкістю

 

 

Стало ясно, що внутрішні частини Сонця обертаються швидше; особливо швидко обертається ядро. Саме особливості такого обертання можуть призводити до виникнення магнітного поля Сонця.

Магнітне поле Сонця дуже потужне(за земними стандартами) і дуже складне. Це магнітосфера, або геліосфера, що тягнеться за орбіту Плутона.

 

Рух Сонця

Цікаві факти

Середня густина Сонця складає всього 1,4 г/см кубічний, тобто дорівнює густині води Мертвого моря.

Питома (на одиницю маси) енерговитрата Сонця — всього 2?10-4 Вт/кг, тобто приблизно така сама, як і у купи гнилого листя.

8 квітня 1947 року на поверхні південної півкулі Сонця було зафіксоване найбільше скупчення сонячних плям за весь час спостережень. Його довжина становила 300 000 км, а ширина — 145 000 км. Воно було приблизно у 36 разів більше за площу поверхні Землі і його можна було легко розгледіти неозброєним оком під час заходу Сонця.

Кожну секунду Сонце виробляє у 100 000 разів більше енергії, ніж людство виробило за всю свою історію

Сонце містить у собі 99,87% маси усієї Сонячної системи

 

Життєвий цикл

 

 

Сонце є молодою зіркою третього покоління популяції I, з високим вмістом металів, тобто воно утворилося з останків зірок першого і другого поколінь, відповідно популяцій III і II.

Поточний вік Сонця (точніше - час його існування на головній послідовності), оцінений за допомогою комп'ютерних моделей зоряної еволюції, дорівнює приблизно 4,57 мільярда років.

Вважається, що Сонце сформувалося приблизно 4,59 мільярда років назад, коли швидке стискування під дією сил гравітації хмари молекулярного водню привело до утворення в нашій області Галактики зірки першого типу зоряного населення типу Тау Тельця.

Зірки такої маси, як Сонце, повинні існувати на головній послідовності в цілому приблизно 10 мільярдів років. Таким чином, зараз Сонце знаходиться приблизно в середині свого життєвого циклу. На сучасному етапі в сонячному ядрі йдуть термоядерні реакції перетворення водню в гелій. Кожну секунду в ядрі Сонця близько 4 мільйонів тонн речовини перетворюється на променисту енергію, внаслідок чого генерується сонячне випромінювання і потік сонячних нейтрино.

Маса Сонця недостатня для того, щоб його еволюція завершилася вибухом наднової. Замість цього, через 4-5 мільярдів років воно перетвориться на зірку типу червоний гігант. У міру того, як водневе паливо в ядрі вигоратиме, його зовнішня оболонка розширюватиметься, а ядро - стискатися і нагріватися. Приблизно через 7,8 мільярда років, коли температура в ядрі досягне приблизно 100 мільйонів градусів, в нім почнеться термоядерна реакція синтезу вуглецю і кисню з гелію.  Під час цієї фази розвитку температурні нестійкості усередині Сонця приведуть до того, що воно почне втрачати масу. Мабуть, зовнішні шари Сонця, що розширюються, в цей час досягнуть сучасної орбіти Землі. При цьому сучасні дослідження показують, що ще до цього моменту втрата Сонцем маси приведе до того, що Земля перейде на більше далеку від Сонця орбіту і, таким чином, уникне поглинання зовнішніми шарами сонячної плазми.

Незважаючи на це, уся вода на Землі перейде в газоподібний стан, а велика частина її атмосфери розсіється в космічний простір. Збільшення температури Сонця в цей період таке, що впродовж наступних 500-700 мільйонів років поверхня Землі буде занадто гаряча для того, щоб на ній могло існувати життя в її сучасному розумінні.

Після того, як Сонце пройде фазу червоного гіганта, термічні пульсації приведуть до того, що його зовнішня оболонка буде зірвана і з неї сформується планетарна туманність. У центрі цієї туманності залишиться сформована з дуже гарячого ядра Сонця зірка типу білий карлик, яка впродовж багатьох мільярдів років поступово остигатиме і згасатиме.

Описаний вище сценарій еволюції Сонця типовий для зірок малої і середньої маси.

 

Ця фотографія показує положення Сонця на небі в один і той же час дня впродовж року. Аналемма - образ річного шляху Сонця

 

 

galinaokhotnik.ucoz.ru

Що таке сонце.

В телескоп на Сонце не подивитися, можна зіпсувати очі або зовсім осліпнути. Полум'я і бурхлива енергія, міць і лють - ось складові цієї зірки. Але дає вона людям тепло і світло, без яких не було б життя на планеті Земля.

Інструкція

1

Сонце - найбільша зірка нашої галактики. І це незважаючи на те, що Сонце носить «звання» Жовтого карлика. Діаметр цієї зірки 1400000 км, що приблизно дорівнює 109 діаметрам Землі, а діаметр надвелетенської зірки Бетельгейзе в 850 разів більше діаметра Сонця. Втім, навіть Бетельгейзе далеко не найбільша зірка у Всесвіті. Відстань між Сонце м і Землею 150 млн. Км або 93 млн. Миль. Сонячне світло долає цей величезний проміжок всього за вісім хвилин.

2

Незважаючи на свої маленькі розміри, Сонце має температуру поверхні 6000 градусів за Цельсієм або 10800 градусів за Фаренгейтом, а в самому центрі зірки температура дорівнює приблизно 15-18 млн. Градусів за Цельсієм. Сонце складається з водню і гелію, але через таких високих температур ці речовини знаходяться в стані плазми. Ця зірка виробляє 3000.000.0000.000 мегават енергії. Велика частина цієї величезної сили і потужності просто розсіюється в космосі.

3

Але деяка її частина служить Землі як джерело світла і тепла. Енергія викидається в космос внаслідок постійних і потужних вибухів на поверхні Сонця. В результаті виникає радіація, яка доходить до нас вже в вигляді електромагнітних хвиль. Ці вибухи трапляються через термоядерного синтезу, що відбувається всередині ядра зірки, яке приблизно в 10 разів щільніше свинцю і є ідеальним місцем для такого синтезу. Атоми водню так сильно стискаються, що утворюється гелій.

4

Через потужний зіткнення протонів утворилася енергія виділяється у вигляді вибуху і долітає до Землі у вигляді фотонів. Але в різні пори року й час доби світло і тепло розподіляються по планеті нерівномірно. Коли одна сторона Землі звернена до Сонця, на ній настає день. Планета обертається навколо своєї осі, і день змінюється вночі, а ніч днем. Приблизно за таким же принципом змінюються пори року, тільки в цьому випадку все залежить від нахилу Землі по відношенню до Сонця.

Всьому існуючому отмерен свій термін, це стосується також і зірок. У тому числі і такого світила, як Сонце, завдяки якому можливе життя на планеті Земля. І дата настання кінця цікавить багатьох людей.

Порівняно з іншими зірками Сонце виглядає досить скромно, ставлячись до класу так званих жовтих карликів. Температура її поверхні біля 6000оС. Такі зірки (спектрального класу G) живуть близько 9-10 мільярдів років, поки водень, що міститься в них, переробляється в гелій. Коли запаси водню вичерпуються, настає останній етап їхнього життя. Зірка починає швидко охолоджуватися, температура її поверхні падає приблизно до 3000оС, що відповідає червоним зіркам, які належать до спектрального класу М. Одночасно її габаритні розміри різко збільшуються. Зірка як би розпухає, стаючи набагато більше, часом у кілька сотень раз.Астрономам відомі багато зірки, які за класифікацією відносяться до червоних гігантам. Наприклад, зірка Бетельгейзе в красивому сузір'ї Оріона по діаметру майже в 500 разів більше нашого Сонця! Приблизно такі ж розміри у червоного гіганта на ім'я Антарес - найяскравішої зірки в сузір'ї Скорпіона. Виявися раптово якась із цих зірок на місці Сонця, життя на Землі миттєво припинилася б. Оскільки їх зовнішня межа проходила б далі орбіти нашої планети.Уви, саме така доля, швидше за все, і очікує Землю. Адже астрономічні спостереження та фізико-математичні розрахунки свідчать, що з дуже великою часткою ймовірності наше Сонце в кінці свого життєвого шляху стане червоним гігантом. І вже не важливо, поглине воно тоді Землю або тільки виявиться досить близько від неї. Навіть у другому випадку температура на поверхні Землі підвищиться настільки, що біологічне життя стане невозможной.Утешеніем може послужити те, що подібна катастрофа трапиться ще дуже нескоро. За розрахунками астрофізиків Сонце існує близько 5 мільярдів років. Тобто воно знаходиться в розквіті своїх сил, досягнувши лише половини життєвого шляху. До прийдешнього катаклізму ще пройде не менше 4 мільярдів років. Так що поки жителям Землі можна не турбуватися. А в далекому майбутньому, якщо міжзоряні подорожі стануть буденною справою, напевно, вдасться підшукати іншу планету, придатну для життя, і вже на ній почати нову земну цивілізацію.

tips-ua.com

Сонце. Сонячна система - Небесні тіла - Всесвіт як середовище життя людини - Природознавство

Сонце. Сонячна система
Сонце — найближча зоря
Сонце — це розпечена газова куля, що розташовується на відстані 150 млн км від Землі. Сонце має складну будову. Зовнішній шар — це атмосфера з трьох оболонок. Фотосфера — найнижчий і найгустіший шар сонячної атмосфери, завтовшки приблизно в 300 км. Наступна оболонка — хромосфера, завтовшки у 12—15 тис. км.Зовнішня оболонка — сонячна корона сріблясто-білого кольору, висота якої — до кількох сонячних радіусів. Вона не має чітких обрисів і з часом змінює форму. Речовина корони постійно витікає в міжпланетний простір, утворюючи так званий сонячний вітер, що складається з протонів (ядер Гідрогену) та атомів Гелію.Радіус Сонця — 700 тис. км, маса — кг. До хімічного складу Сонця належать 72 хімічні елементи. Найбільше Гідрогену, на другому місці Гелій (ці два елементи складають 98 % маси Сонця).Сонце існує в космосі близько 5 млрд років і, за підрахунками астрономів, буде існувати ще стільки ж. Енергія Сонця виділяється в результаті термоядерних реакцій.Поверхня Сонця світиться нерівномірно. Області з підвищеною яскравістю називаються факелами, а зі зниженою — плямами. Їхня поява та розвиток називається сонячною активністю. У різні роки сонячна активність не однакова й має циклічний характер (з періодом від 7,5 до 16 років, у середньому — 11,1 року).Часто над сонячною поверхнею з’являються спалахи — несподівані викиди енергії, що досягають Землі вже за кілька годин. Сонячні спалахи супрово-джуються магнітними бурями, у результаті яких у провідниках виникають сильні хаотичні електричні струми, що порушують роботу електромереж і приладів. У сейсмічно активних зонах можуть виникати землетруси.Планети Сонячної системи: 1 — Меркурій, 2 — Венера, 3— Земля, 4 — Марс, 5 — Юпітер, 6 — Сатурн, 7 — Уран, 8 — Нептун, 9 — Плутон
Сонячна система
Сонце, великі та малі планети, комети й інші небесні тіла, що обертаються навколо Сонця, складають Сонячну систему.Усі великі планети, окрім Меркурія та Венери, мають супутники, що обертаються навколо них. У Землі є один супутник — Місяць, у Сатурна — 17, у Юпітера — 16, у Марса — 2.Також навколо Сонця обертається безліч малих планет, серед них є й кам’яні брили діаметром 5—10 км.Великі й малі планети рухаються так, що їхня відстань від Сонця майже не змінюється. Комети ж то віддаляються від Сонця, то наближаються до нього.Один оберт планети навколо Сонця називають роком. Чим далі планета перебуває від Сонця, тим довшим є її оберт і тим більшу тривалість має на цій планеті рік.
ПланетаТривалість оберту навколо Сонця
Меркурій88 земних діб
Венера225 земних діб
Марс688 земних діб
Юпітер12 земних років
Сатурн29 земних років
Уран84 земні роки
Нептун165 земних років
Плутон248 земних років
Хоча всі планети обертаються навколо Сонця з різною швидкістю, але рухаються вони в одному напрямі. Один раз на 84 роки всі планети опиняються на одній лінії. Цей момент називають парадом планет.
Сонце — джерело світла й тепла на Землі
Земля розташована від Сонця на такій відстані, що вода на ній перебуває у вигляді рідини. Унікальне поєднання температури, світла й наявності води вможливило зародження й розвиток життя на нашій планеті.Під дією сонячного світла в рослин відбувається процес фотосинтезу — утворення органічних речовин із неорганічних. Побічним продуктом фотосинтезу є кисень. У результаті фотосинтезу на Землі утворилася киснева атмосфера.Усі рослини (і світлолюбні, і тіньовитривалі) мають потребу у світлі. Листки на паростках розташовуються таким чином, щоб свою порцію світла одержував кожний,— таке розміщення листя називається листковою мозаїкою. Протягом дня рослини повертають листя й квітки до сонця. У кімнатних квітів листя повертається в бік вікна.Листкова мозаїкаРослини повертаються до джерела світла
Місяць
Місяць — це найближче до Землі небесне тіло та її природний супутник. Відстань від Місяця до Землі становить приблизно 380 тис. км, а його радіус у 8 разів менший від радіуса Землі. На Місяці немає атмосфери. Метеори, падаючи на поверхню Місяця, створили своєрідний рельєф на його поверхні — кратери. Учені склали карту Місяця з горами, пустелями й морями (сухими). Життя на ньому не виявлено.
Місячні фази
Один оберт навколо Землі Місяць робить за 28 днів (місяць). Він увесь час повернений до Землі одним боком, але його освітленість (фази) змінюється.Фази Місяця
Місяць і природні явища Землі
Рух Місяця впливає на переміщення водяних мас Землі. Місячне притягання спричинює утворення припливів. Разом з обертанням Землі припливні виступи переміщуються вздовж морів і океанів слідом за Місяцем зі сходу на захід зі швидкістю 1800 км/год. У відкритому морі рівень води підвищується на 1—2 м, а біля узбереж — на 4—5 метрів.Притягання Місяця двічі на добу змінює тиск повітря на декілька міліметрів ртутного стовпчика і спричинює підіймання ґрунту в середньому на 40 см.Сонячні затемненняРухаючись навколо Сонця, Земля опиняється в тіні, яку відкидає Місяць.Це явище відбувається кілька разів на рік у різних місцях планети.Місячні затемнення

www.subject.com.ua

Цікаві факти про Сонце

Раді вас вітати на нашому сайті! Сьогоднішня стаття присвячена Сонцю. Отже, приступимо.Сонце це сама наближена до Землі зірка у всесвіті, яка дарує нам тепло і світло вже мільярди років. Наведемо деякі дані про його розміри.• Маса Сонця займає 99,86% маси всієї Сонячної системи.• Близько 74% ваги цієї зірки доводиться на водень, 24% -гелій, 1,5% -углерода і 0,1% всіх інших елементів.• Гравітація на поверхні Сонця в 28 разів перевищує гравітацію Землі. Це означає, що якщо людина на Землі вагою в 60 кг, то на Сонці вона стане важити 1680кг ..• Гравітаційне тяжіння зірки настільки велике, що навіть Плутон, планета, яка віддалена на 5900 млн. км. від Сонця, знаходиться під його впливом і зберігає орбіту.• Середня відстань від нашої планети до світила становить 149,6 млн. км.• Сонячне світло долає цю відстань до поверхні Землі за 8,3 хвилини. Зате до Плутона сонячне світло долітає за 5,5 години.• Зірка обертається навколо своєї осі за 25,38 земних діб.• Сонце володіє диференціальним обертанням. Період обертання на екваторі становить близько 25 днів, тоді як в полярних регіонах досягає 36 днів.Факти про Сонце• Воно віддалене від цента нашої галактики на 26 тис. світових років.• Сонячна система є частиною галактики Чумацький Шлях і обертається навколо її центру зі швидкістю 217 км / с, роблячи повний оборот приблизно за 240 млн. років.• На додаток до світла і тепла, зірка випускає потік електронів і протонів. Цей потік називають сонячним вітром, а швидкість його руху від Сонця дорівнює 450 км / сек.• Температура на поверхні становить близько 5500 градусів Цельсія, тоді як в ядрі всі 13599726 градусів Цельсія.• В даний момент Сонце прожило вже половину свого життя, його вік становить 4570000000 років.• Сонце є одним з 6000 зірок, які ми можемо побачити з поверхні Землі без застосування телескопів, а просто неозброєним оком.• Наша зірка одна з 200 мільярдів зірок в галактиці Чумацький Шлях.• Сонце генерує величезну кількість енергії шляхом об’єднання ядер водню в гелій. Цей процес називається ядерним синтезом.• За кожну секунду світило спалює 5 мільйонів тонн матеріалу.• Кожну секунду 0,7 мільярда тонн водню шляхом термоядерного синтезу трансформується в 695 млн тонн гелію вивільняючи 5 млн. тонн енергії у вигляді гамма-променів.• Щільність речовини в ядрі становить в 150 разів більше щільності води на Землі.• Якби крапля речовини з ядра Сонця впала на поверхню Землі, то жодна жива істота не вижила б на відстані 150 км від падіння.Факти про Сонце• Кількість сонячної енергії, яка досягає поверхні атмосфери Землі, становить 1,37кВт електроенергії на квадратний метр. При проходженні через нашу атмосферу, частина енергії втрачається. Зрештою в сонячний день, коли світило в зеніті, на 1 метр квадратний поверхні землі припадає 1 кВт енергії, яке споживається живими організмами для фотосинтезу і життя.• Кількість енергії, що досягає поверхні Землі від Сонця в 6000 разів більше енергії, використовуваної усім людством по всьому світу.Поява Сонця:Близько 5 млрд. років тому, наша сонячна система була просто величезною хмарою пилу і газу, яка залишилася після руйнування попередніх зірок. Поступово під дією сили гравітації, дрібні частки почали збиратися в більш щільні хмари. У центрі майбутньої Сонячної системи сформувався великий згусток матерії і газів — це було майбутнє Сонце. Тоді воно перебувало в стані протозірки. Далі під все зростаючим тиском через гравітаційні сили, ця хмара спалахнула. Це була новонароджена зірка. У ній почали протікати термоядерні реакції з перетворення водню в гелій і як наслідок виділятися тепло і світло, а також потік заряджених частинок — сонячний вітер.Справжній стан:У такому стані зараз знаходиться наше Сонце, воно щосекунди спалює близько 700 млн. тонн палива. Його запасів приблизно вистачить на 5 млрд. років. Однак це не означає, що життя людства буде таким безхмарним, тому через 1 мільярд років, жити на Землі буде дуже важко.Факти про СонцеСмерть Сонця:Вже через 1,1 млрд. років, світило збільшить свою яскравість на 10%, що спричинить сильне нагрівання Землі.Через 3,5 млрд. років, яскравість збільшиться на 40%. Почнуть випаровуватися океани і настане кінець усьому живому на Землі.По закінченню 5,4 млрд. років, в ядрі зірки закінчиться паливо — водень. Сонце почне збільшуватися в розмірах, за рахунок розрідження зовнішньої оболонки і нагрівання ядра.Через 7,7 млрд. років, наша зірка перетвориться на червоного гіганта, тому збільшитися в 200 разів через це буде поглинена планета Меркурій.В кінці, через 7,9 млрд. років, зовнішні шари зірки настільки розрядяться, що розпадуться на туманність, а в центрі колишнього Сонця буде маленький об’єкт — білий карлик. Так закінчить існування наша Сонячна система. Всі будівельні елементи, що залишилися після розпаду, не пропадуть, вони стануть основою для зародження нових зірок і планет.

cikavo.net

Сонце: все про зірку нашої Сонячної системи.

Факти про Сонце | Фотографії Сонця

Зірка на ім’я Сонце

Наше світило, зігріваючи і омиваючи своїми променями Землю ось уже 4,59 млрд років, являє собою справжню супердержаву Сонячної системи, яка живе за законами фізики і підпорядкована власному еволюційному розвитку. Це термоядерна піч гігантських розмірів, регулярно здригається потужними вибухами, кожен з яких здатний розпорошити на субатомні частинки наш блакитний оазис. Знаходячись на відстані 149 млн. км від поверхні Сонця, ми начебто захищені від його спопеляючої люті. Проте чи так це насправді? Щоб відчувати себе хоча б у відносній безпеці, людству сьогодні життєво необхідно знати всі секрети Сонця…

Основні відомості про Сонце

Сонце типова зірка-довгожитель, яка зараховується до спектрального класу G2 V. Об’єкти цієї категорііхарактерізуются температурою поверхні близько 5200-6000К і слабо вираженими лініями іонізованих металів. Ще такі небесні світила за усталеною науковою традицією називають жовтими карликами. Наша зірка займає приблизно 99% всієї маси Сонячної системи. Однак у порівнянні з іншими зірками воно дуже мало.

Наприклад, Антарес – альфа сузір’я Скорпіона – в 280 разів більше Сонця, Ета Кіля – в 100 разів і в5 млн. Разів перевершує його по світності, а блакитний надгігант Бетельгейзе в 3000 разів більше Ета Кіля. Якби Сонце було такого діаметру, воно б поглинуло орбіту Юпітера.Наша зірка – колосальний джерело тепла. За оду секунду вона виробляє стільки енергії, що її вистачило б для забезпечення всіх потреб людства на тисячоліття вперед.

Наглядний приклад порівняння розміру Сонця з планетами Сонячної системи ті інших зірок:

  1. Меркурій → Марс → Венера → Земля
  2. Земля → Нептун → Уран → Сатурн → Юпітер
  3. Юпітер → Wolf 359 → Сонце → Сіріус
  4. Сіріус → Полюкс → Арктур → Альдебаран
  5. Альдебаран → Рігель → Антарес → Бетельгейзе
  6. Бетельгейзе → Мю Цефея → VV Цефея → VY Великого Пса

Життєвий цикл Сонця

Народжене в люті колосального тиску і надвисоких температур гігантської газопилової хмари, відомій як туманність, Сонце править нашою космічною громадою більше 4 млрд. років. Вчені зараховують наше світило до молодих зірок третього покоління, що утворилися з останків зірок попередніх генерацій. Життєвий цикл Сонця дорівнює приблизно 10 млрд. років. Тобто на даний момент воно пройшло половину еволюційного шляху, відпущеного йому природою.

Маса Сонця недостатня для того щоб Сонце закінчило своє життя в колосальному термоядерному вибуху, перетворившись в наднову. Після проходження стадії червоного гіганта в результаті лютих термічних пульсацій зовнішні шари Сонця вивернуться навиворіт і будуть зірвані затухаючим ядерним синтезом, утворивши так звану планетарну туманність.

Будова Сонця

Наше світило представляє собою багатошарову неймовірно гарячу плазмо-газову кулю. Його внутрішній об’єм можна розділити на кілька зон з різним складом, властивостями, поведінкою і характеристиками речовини. Будову Сонця можна представити таким чином:

• Ядро ​​- гігантська термоядерня “піч” яка генерую є тепло та енергію у вигляді фотонів. Саме вони несуть Землі життєдайні промені;

• Далі йде радіаційна зона, або зона променистого переносу високоенергетичних часток, як її називають астрофізики. Товщина радіаційної зони сягає трьохсот тисяч кілометрів (Це відстань від Землі до Місяця). Вона відрізняється високою щільністю постійно зіштовхуючихся неймовірно гарячих атомів водню і гелію. По суті це і є область термоядерного синтезу;

• В двохсот тисячах кілометрів від поверхні починається конвективна зона. Тут панує пекельна атмосфера бурхливих гігантських стовпів газу;

• Над поверхню починається зона вихрових газів сонячної атмосфери;

Крім того, існують ще області, звані короною і протуберанцем. А вся зона, розташована вище поверхні світила носить ім’я фотосфери. Щільність, температура і тиск усередині цього гігантського термоядерного реактора зменшуються в міру віддалення від ядра.

Джерело енергії Сонця

Наше світило випромінює просто колосальна кількість світлової та теплової енергії, що вимагає не менше величезної витрати палива. До початку XX століття ніхто і припустити не міг, звідки береться це безмежне джерело енергії Сонця. Це були фундаментальні питання фізики на кінець позаминулого століття, на які людство довго не могло знайти зрозумілої відповіді. Щоб зрозуміти ці секрети Сонця і заповнити величезний пробіл в наукових знаннях, потрібен був принципово новий підхід.

Для цього нашій цивілізації знадобився найбільший геній – Альберт Ейнштейн. Його грандіозна теорія, виражена формулою E = mc2 довела, що зірки можуть добувати енергію всередині атомних частинок. Ім’я цій силі, яка мільярди років живить зірки – термоядерний синтез. Це дивно, але маленька субатомна частинка живить гігантські небесні світила мільйони і навіть мільярди років. Завдяки Ейнштейну наша цивілізація дізналася, як вивільнити цю колосальну енергію, приховану в ядрі атома…

Тепер вчені намагаються змоделювати зірку, подібну Сонцю, щоб здобути міць термоядерного синтезу в лабораторії. У науковому комплексі в лісах поблизу Оксфорда побудована найпотужніша на планеті установка даного цільового призначення – Токамак (тороїдальна установка для магнітного утримання плазми), яку британські вчені майже щодня перетворюють на зірку на Землі. У цій величезній магнітній «пляшці» атоми водню зіштовхуються при температурі в 160 млн. градусів.

При такій температурі атоми рухаються настільки швидко, що долають природну силу відштовхування. Атоми які летять зі швидкістю понад 1000 км/с врізаються один в одного і зливаються, утворюючи новий хімічний елемент – гелій – і виділяючи колосальний обсяг чистої енергії. Токамак може підтримувати синтез лише тисячні долі секунди, але всередині Сонця такий процес відбувається безперервно протягом мільярдів років. Причини прості – розміри і тиск.

Поверхня Сонця

Як і будь-яка зірка, Сонце не має твердої поверхні. Поверхнею прийнято називати зовнішні шари, нагріті до температури в 6000°С які стрясаються жахливої ​​сили вибухами, викидами і виверженнями. Поверхня Сонця неймовірно бурхливе і гучне місце. При погляді з Землі сонячний диск здається безпечним, теплим і однорідним. Насправді на поверхні Сонця існує безліч дрібних і великих деталей, найбільш відомі з яких сонячні плями – темні ділянки, що здаються такими тільки в порівнянні з навколишнім пекельним пейзажем. Якщо прибрати цей контраст, то сонячні плями будуть в десятки разів яскравішими ніж повний Місяць.

Шари плазми, якими покрита поверхня Сонця, навіть підкоряючись гравітації обертаються не рівномірно. Такий дисбаланс породжує незвичайні магнітні ефекти, що створюють жахливу какофонію звуків. На екваторі плазма робить один оборот за 25 земних днів, а в полярних областях – приблизно за 35. Саме тому Сонце володіє мільйонами магнітних полюсів, а не двома, як наша планета.

Атмосфера Сонця

Атмосфера нашого світила також неоднорідна, як і інші шари. Вона володіє тим, що вчені називають диференціальним обертанням. У сонячній атмосфері вирують гігантські плазмові опуклості і корональні петлі. Структурно вона складається з трьох шарів:

  1. Фотосфера, що бере свій початок на 200-300 км нижче видимого диска світила. У хімічному складі цієї зони присутній елемент, якого немає на землі, – негативний іон водню з одним протоном і двома електронами;
  2. Хромосфера, яка має червоновато-фіолетове забарвлення і загальну протяжність 10-15 тис. км;
  3. Корона – найзагадковіша і дивна область сонячної атмосфери.

Сонячна Корона

У цьому регіоні розташований небезпечний для Землі епіцентр сонячної бурхливості. Корона вважається однією з головних загадок Сонця. Хоча вона знаходиться в семистах тисячах кілометрів над ядром, вона палає при температурі в мільйон градусів, що абсолютно не характерно для інших зовнішніх шарів. Більш того, це суперечить усім відомим нам законам фізики. Яка ж таємна сила робить температуру корони і ядра практично однаковою? Відповідь може здивувати.

Вся справа в тому, що під короною поверхня Сонця буквально кипить, подібно до величезного пекельного котла. Вся поверхня зірки покрита, так званими конвективними клітинами. Розпечена матерія піднімається зсередини Сонця, досягає поверхні, охолоджується, випускаючи пучки фотонів і гамма-частинок, і потім знову опускається вниз. Кожна «бульбашка» плазми що піднімається перевершує розмірами, наприклад, Дніпропетровську область.

Піднімаючись вона розтікається по поверхні, охолоджується і знову йде вниз. Цей неймовірно бурхливий процес носить циклічний характер. Це відбувається одночасно в мільйонах місць на поверхні Сонця безперервно. В результаті такого процесу температура корони піднімається до понад мільйону градусів.

Сонячний вітер

Фотони, які є джерелом тепла і світла, викликають руйнівне і смертоносне явище, яке прийнято називати сонячним вітром. Вчені ж вважають за краще використовувати інше визначення – корональний викид маси (КВМ), що представляє собою колосальний фронт радіоактивних іонізованих заряджених частинок, що спрямовуються в космічну безодню і спопеляючих все на своєму шляху.

Коли фотони добираються до поверхневих шарів Сонця, вони змушують обертатися зовнішні шари зірки, в результаті чого утворюються найпотужніші магнітні протистояння і ударні хвилі. Розігнавшись до неймовірних швидкостей гази також генерують сильні магнітні поля, які при обертанні Сонця стикаються і вириваються з поверхні. В космічний простір вивергаються магнітні петлі величезного розміру. Деякі з цих утворень настільки великі, що Земля змогла б пройти крізь них з величезним запасом.

Корональний викид. На картинці зображена Земля в реальному масштабі відносно Сонця.

Від них відривається і мчить на величезній швидкості згусток високорадіоактивної іонізованої плазми. Це і є сонячний вітер або КВМ. Він може пошкодити космічні апарати і навіть загрожувати життю астронавтів. Такий вбивчий фронт іноді досягає Землі за 16 годин. Для порівняння: на найшвидшому космічному кораблі політ до Сонця зайняв би роки, а сонячному вітру на цей шлях потрібні всього лише лічені години. Це дуже швидко.

Корональні викиди маси дарують не тільки феєричне Північне Сяйво, вони можуть завдати непоправної шкоди всій інфраструктурі нашої цивілізації, вивівши з ладу лінії електропередач, знищивши супутники зв’язку і спаливши інтегральні плати комп’ютерних систем управління… Тому спеціальні служби ретельно стежать за активністю Сонця. Траплялися випадки коли результатом рекордного КВМ були пошкоджені земні електромережі в США так Канаді.

Сонячна активність

На наше щастя, Сонце досить спокійна і «врівноважена» зірка, але незважаючи на цей факт, воно нерідко підносить нам неприємні сюрпризи. Для поверхні світила характерні часті спалахи, супроводжувані викидами високотемпературної плазми і газу. Така сонячна активність може мати негативні наслідки для нашого зелено-блакитного оазису. Тим більше, що такий процес носить раптовий і непередбачуваний характер. Він може тривати від кількох годин до кількох діб. Те, що багато людей звикли називати магнітними бурями, і є негативний вплив сонячної активності на людину.

Останній раз пік буйства нашого світила, виражений в прибутті на Землю гігантського потоку КВМ, який спостерігався в 1859 році, коли з усіх технічних засобів міг постраждати лише телеграф. Зараз в епоху нашої повної залежності від високих технологій ми набагато вразливіші перед сонячним вітром такої потужності. Іншими словами, сьогодні вплив сонячної активності на землю, яка обплутана високотехнологічними засобами комунікацій і створюваними ними електромагнітними полями, багаторазово посилився.

Відео NASA: 5 років з життя Сонця за 5 хвилин:

Затемнення Сонця

Наше світило часом дарує нам дивовижні візуальні ефекти і захоплюючі видовища. Наприклад, повне затемнення Сонця, яке надає унікальну можливість побачити корону з поверхні Землі. Це одне з найбільш захоплюючих видовищ в Сонячній системі. Це момент, коли Місяць повністю перекриває сонячний диск. Можливістю побачити повне сонячне затемнення ми зобов’язані феноменальному космічному збігу.

Місяць у чотириста разів менше Сонця і саме в стільки разів вона ближче до нашої планети. Завдяки цьому два об’єкти в небі в певний момент виявляються візуально одного розміру, що й дозволяє одному з них повністю перекривати інше. Це дивовижне видовище виникає тоді, коли наш супутник перетинає лінію між Землею і Сонцем. Орбіта Місяця нахилена приблизно на 5°, не будь цього ми спостерігали б повне затемнення Сонця кожен місяць.

Сонце і Земля

Наш зоряний сусід є головним, нехай і не єдиним, двигуном всіх процесів на Землі – еволюційних, біологічних, хімічних, геологічних, природно-кліматичних та інших. Без його тепла та енергії на Землі життя була б неможливе. Однак крім життэдайноъ ролі, Сонце регулярно постачає нашу планету радіоактивними частинками всіх областей спектра. І тим не менше ця зірка робить життя на Землі збалансованим.

Останні новини про Сонце

daleki-zori.com.ua


© ЗАО Институт «Севзапэнергомонтажпроект»
Разработка сайта